А ще є непрямі податки. Усі без винятку українці їх платять – інколи навіть не здогадуючись про це.
Відповідно до
оцінок CASE Україна, приблизно четверта частина тих грошей, що працівник отримав на руки незалежно від того, чи дохід легальний чи «у конверті», також стягується державою до бюджету у вигляді податків на споживання, або ж непрямих податків.
Щоразу як ми купуємо щось у магазині або отримуємо якусь послугу (у тому числі сплачуємо за комунальні послуги), ми сплачуємо 20% від собівартості товару у вигляді
податку на додану вартість (ПДВ).
До речі, вперше ПДВ в Україні запровадили ще
у 1991 році.
Тютюнові та алкогольні вироби і пальне обкладаються ще й
акцизом, а імпортні товари –
імпортним митом.
Простіше кажучи, навіть якщо громадянин не сплачує прямі податки зі своїх доходів, він все одно є «спонсором» української держави.